Судимість по статті 185

Як правильно кваліфікувати крадіжку та грабіж: постанова Касаційного кримінального суду

Судимість по статті 185

09:55, 15 ноября 2019

Касаційний кримінальний суд надав роз’яснення щодо застосування статті 185 та 186 Кримінального кодексу України.

У кримінальному процесі в основу розмежування понять «крадіжка» та «грабіж» покладено спосіб вчинення злочину. При розрізненні крадіжки та грабежу варто виходити зі спрямованості умислу винної особи.

Так, Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, розглядаючи справу №520/16742/16-к, зазначив, що крадіжка визнається закінченим злочином з моменту протиправного вилучення майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним (заховати, передати іншим особам, вжити за призначенням тощо).

Дії, розпочаті як таємне викрадення чужого майна, але виявлені потерпілим чи іншими особами і попри це продовженні винною особою з метою заволодіння майном або його утримання, належить кваліфікувати як грабіж.

Отже, аналізуючи правову позицію ККС ВС, визначення того, чи мала особа можливість розпорядитися чи користуватися викраденим майном, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням характеру майна, місця, з якого воно було вилучено, та інших обставин, які дають змогу констатувати факт розпорядження, користування майном на власний розсуд.

Для прикладу розглянемо наступний випадок. Особа, яка вже мала судимості за подібні злочини, пересвідчившись у відсутності свідків, зняла з фронтону чужого будинку світлодіодний проектор. Особу помітив дільничний інспектор поліції.

На вимоги останнього припинити незаконні дії особа не відреагувала.

Будучи виявленою та не маючи об`єктивної можливості розпорядитися чи користуватися викраденим майном, з метою доведення свого корисливого мотиву до кінця, особа втекла, проте згодом була затримана.

Суд першої інстанції застосував до особи санкції, передбачені  частиною другою статті 186 КК України та засудив до покарання у вигляді позбавлення волі на чотири роки.

Апеляційна інстанція погодилась з думкою районного суду щодо кваліфікації злочину.

У касаційній скарзі захисник особи, посилаючись на неправильне застосування законодавства про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення просив скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Захисник стверджував, що особа таємно викрала чуже майно, а тому його дії мали  бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК. На його думку, в діях особи відсутня така кваліфікуюча ознака, як «повторність», оскільки на момент вчинення ним злочину судимість за попередніми вироками вже мала бути погашена.

При розгляді справи суд касаційної інстанції визначив, що показання особи, де він стверджував, що викрав ліхтар таємно, тобто вчинив крадіжку чужого майна, є безпідставними, оскільки вони спростовуються показаннями дільничного інспектора та документальними доказами у кримінальному провадженні. Отже, дії, розпочаті як таємне викрадення чужого майна, але продовжувані з моменту виявлення його свідком, належить кваліфікувати як грабіж.

Таким чином, при кваліфікації злочину варто звернутися до постанови пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності».

Пункт 3 постанови роз’яснює, що крадіжка (таємне викрадення чужого майна) — це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.

Грабіж — це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, котра у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені й оцінюються як викрадення.

Крім того, Верховний Суд акцентував на положеннях чинного законодавства щодо погашення судимості.

Якщо особа, що відбула покарання за попередній злочин, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, за який її засуджено із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.

75 КК України, то строк погашення судимості за попередній злочин переривається та повинен обчислюватися заново.

При цьому початок перебігу перерваного строку погашення судимості за попередній злочин повинен збігатися із початком перебігу строку судимості за останній злочин.

Враховуючи повторність вчиненого злочину  та наявність у особи судимостей, Верховний Суд зазначає, що у випадку засудження за останній злочин із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.

75 КК строк погашення судимості за попередній злочин має обчислюватися з дня набрання законної сили обвинувальним вирокомза останній злочин, якщо протягом іспитового строку засуджений не вчинить нового злочину та якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване на інших підставах, передбачених законом, або суд не направить засудженого для відбування призначеного покарання відповідно до ч. 2 ст. 78 КК.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла про звільнення від покарання з випробуванням.

Крім того, ми писали про залучення перекладача та захисника у кримінальному провадженні.

Источник: https://sud.ua/ru/news/publication/154568-kradizhka-ta-grabizh-praktika-verkhovnogo-sudu-schodo-oznak-rozmezhuvannya-zlochiniv

Стаття 185. Крадіжка

Судимість по статті 185
66 1. Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) — карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років. 2.

Крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб, — карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. 3. Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому, — карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років. 4.

Крадіжка, вчинена у великих розмірах, — карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років. 5. Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою, — карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Примітка. 1.

У статтях 185, 186 та 189—191 повторним визнається зло­чин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, перед­бачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу. 2.

У статтях 185, 186, 189 та 190 цього Кодексу значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян. 3.

У статтях 185—191 цього Кодексу у великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину. 4. У статтях 185—187 та 189—191 цього Кодексу в особливо великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

1. Частина 1 ст. 185 КК визначає крадіжку як таємне викрадення чужо­го майна.

e=”text-align: justify;”>З об'єктивної сторони крадіжка відноситься до злочинів з матеріальним складом. Тому, крім діяння (таємного викрадення), обов'язковими її ознака­ми є позитивна матеріальна шкода, спричинена власнику викраденого майна, яка визначається його вартістю, а також причинний зв'язок між цією шкодою і таємним викраденням.

Викрадення полягає в дії (активній поведінці) і означає незаконне, безоплатне вилучення чужого майна поза волею власника. Таке вилучення обов'язково повинне бути таємним, тобто непомітним: за відсутності влас­ника або в присутності власника чи інших осіб, але за умови, що вони не здатні усвідомлювати факт викрадення внаслідок, наприклад, нетверезого стану, малолітства та ін.

Таємним є і викрадення в присутності осіб, які усвідомлюють, що вчи­няється крадіжка, але суб'єкт знає, що ці особи не будуть йому перешкод­жати: він впевнений у їх мовчазній згоді, невтручанні (наприклад, крадіжка продуктів на м'ясокомбінаті працівником цього підприємства в присутності інших працівників).

Вилучення майна буде таємним і тоді, коли дії особи фактично помічені іншою особою, але суб'єкт цього не усвідомлює і вважає дії таємними.

Викрадення має бути безоплатним: винний не повертає викрадене, не оплачує його вартість, не відшкодовує ЇЇ будь-яким еквівалентом.

Крадіжка вважається закінченою з моменту вилучення майна і реальної можливості розпоряджатися ним як своїм власним: продати, сховати, пода­рувати, використати на свої потреби тощо. Якщо такої можливості не було, вчинене повинне кваліфікуватися як замах на крадіжку (див. ст. 15 КК).

2. З суб'єктивної сторони крадіжка передбачає тільки прямий умисел (див. ч. 2 ст. 24 КК): особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, таємно вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає спричинити та­ку шкоду.

Обов'язковими суб'єктивними ознаками крадіжки є корисливий мотив — спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корис­лива мета — збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.

Суб'єктом крадіжки є фізична, осудна особа, яка досягла 14-ти років до моменту вчинення крадіжки.

3. Частина 2 ст. 185 КК передбачає кваліфікуючі ознаки крадіжки: по­вторність та вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб.

Повторність крадіжки відповідно до примітки 1 до ст. 185 КК має місце як тоді, коли крадіжка вчинена після крадіжки, так і тоді, коли вона вчинена після злочинів, передбачених статтями 186, 189—191 або статтями 187, 262 КК. При цьому, якщо крадіжка вчиняється після крадіжки (тотожні злочини), то кваліфікація буде тільки за ч. 2 ст.

185 КК (тобто тільки за правилами повтор­ності). Винятком із цього правила є випадки, коли особа вчинила дві крадіжки, але перша крадіжка була закінченим злочином, а друга — замахом чи готуван­ням (або навпаки). У таких випадках кваліфікація кожного злочину повинна бути самостійною, наприклад, за ч. 1 ст. 185 і частинами 2 чи 3 ст. 15 та ч.

2 ст. 185 КК. За таким же правилом кваліфікуються дві крадіжки, якщо в одній особа була виконавцем, а в другій, вчинюваній у співучасті, виконувала роль організатора, підбурювача, пособника. Наприклад, ч. 1 ст. 185 та ч. 4 ст. 27 і ч. 2 ст. 185 КК.

Тільки така кваліфікація буде відображати повністю всі кон­кретні обставини вчинення двох або більше крадіжок.

Якщо ж крадіжка вчиняється після інших (однорідних) злочинів (пе­релічених у примітці 1 до ст. 185), то кваліфікація повинна бути як за пра­вилами повторності, так і за правилами сукупності (див. ч. 2 ст. 33 КК). На­приклад, якщо особа вчинила грабіж, а потім крадіжку, то (при відсутності кваліфікуючих ознак) кваліфікація буде така: ч. 1 ст. 186 та ч. 2 ст. 185 КК.

Для повторності крадіжки не має значення, чи була особа засуджена за попередній злочин, чи ні. Повторність крадіжки виключається, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності або якщо судимість за раніше вчинений злочин була пога­шена або знята (див. ч. 4 ст. 32 КК).

Повторну крадіжку слід відрізняти від продовжуваної крадіжки, при якій відповідно до ч. 2 ст. 32 КК особа вчиняє два або більше тотожних викра­дань майна, об'єднаних єдиним, злочинним наміром. Так, не буде повторної крадіжки, коли особа, що працює на будівництві, частками викрадає бу­дівельні матеріали з метою їх продажу.

4. Другою кваліфікуючою ознакою, передбаченою в ч. 2 ст. 185 КК, є вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб, яка відповідно до ч. 2 ст. 28 КК буде мати місце тоді, коли крадіжку спільно вчинили дві або більше особи, які заздалегідь, до початку крадіжки, домовилися про спільне її вчинен­ня.

Розподіл функцій виконання тут не має значення: один зламує двері, дру­гий стоїть на сторожі, третій збирає майно, четвертий складає його на маши­ну та ін. Домовленість на спільне вчинення крадіжки повинна мати місце до початку її вчинення злочину, тобто до виконання тих дій, що утворюють об'єктивну сторону крадіжки.

При цьому співучасники можуть бути співвико-навцями, а можуть виконувати різні ролі (див. коментар до ст. 27 КК).

За який саме час до початку крадіжки виникла домовленість для кваліфікації, не має значення. Так, крадіжка буде вважатися вчиненою за по­передньою змовою як тоді, коли особи домовилися про вчинення крадіжки за місяць до початку її вчинення, так і коли така змова відбувалася за кілька хвилин до початку викрадення.

Якщо ж одна особа почала, наприклад, зламувати двері у крамницю з ме­тою викрадення майна, а інша приєднується до неї в цей час, то крадіжки за попередньою змовою тут не буде (див. коментар до ч. 1 ст. 28 КК).

5. Частина 3 ст. 185 КК передбачає крадіжку, поєднану з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або таку, що завдала значної шкоди потерпілому.

Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи схо­вище, передбачає визначення, по-перше, ознак «житло», «інше приміщення», «сховище»; по-друге, ознак «проникнення». Тільки сукупність цих ознак дає можливість кваліфікувати крадіжку за ч. З ст. 185 КК.

Житло — це приміщення, призначене для постійного або тимчасового проживання людей (будинок, квартира, дача, номер у готелі тощо). До жит­ла прирівнюються і його складові частини, де може зберігатися майно (бал­кон, льох тощо), за винятком господарських приміщень, не пов'язаних без­посередньо з житлом (гараж, сарай тощо).

Приміщення — це різного роду споруди, будови, в яких постійно чи тим­часово знаходиться майно: крамниця, елеватор, база, промислове підприємство, музей тощо.

Інше сховище — поняття широке — будь-яке місце, яке призначене для постійного чи тимчасово зберігання майна і має засоби охорони від досту­пу сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо). Це мо­же бути контейнер, товарний вагон, охоронюваний загін та ін.

Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище розуміється не­законне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; обманним шляхом; з викори­станням підроблених документів тощо).

Обов'язковою ознакою проникнення є його незаконність, тобто відсутність у особи права перебувати у перелічених місцях, де знаходиться майно, і

З суб'єктивної сторони проникнення вчиняється обов'язково з метою крадіжки. Якщо особа увійшла у приміщення не з метою крадіжки, але, пе­ребуваючи там, вчинила крадіжку, то ознаки проникнення не буде. ;

Так, І. прийшов в гуртожиток до своєї знайомої, якої в кімнаті не було. І. пішов шукати її в інших кімнатах. Побачивши, що в одній із кімнат, в якій нікого не бу­ло, на столі лежав гаманець, викрав його. У цьому випадку відсутня крадіжка з про­никненням у житло.

Для проникнення не має значення, чи винний проник сам (фізично) у житло, приміщення чи використав певні знаряддя, якими, наприклад, через відкриту кватирку витяг майно.

6. Крадіжка, що завдала значної шкоди потерпілому (ч. З ст. 185 КК), має визначатися за обов'язкової сукупності двох умов, передбачених у примітці 2 до ст.

185: 1) врахування матеріального стану потерпілого та 2) спричинення йому збитків на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян.

Матеріальний стан потерпілого встановлюється в кожному конкретному випадку на підставі оцінки за­робітної плати, інших доходів, кількості членів сім'ї, наявності малолітніх, хворих тощо.

7. Крадіжка, вчинена у великих розмірах, передбачена ч. 4 ст. 185 КК, відповідно до примітки 3 до ст. 185, має місце, коли вона вчинена однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п'ятдесят і більше разів пере­вищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

8. Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах, передбачена ч. 5 ст. 185 КК, визнається такою, якщо вона, відповідно до примітки 4 до ст. 185 КК, вчинена однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

9. Частина 5 ст. 185 КК передбачає також таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення крадіжки організованою групою, ознаки якої передбачені в законі (див. коментар до ч. З ст. 28 КК).

< Попередня   Наступна >

Источник: http://radnuk.info/komentar/kruminal/osobluva/292-rozd6/4493--185-.html

Про обчислення строку погашення судимості

Судимість по статті 185

Відповідно до пункту 7 статті 89 КК України, такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного і додаткового) не вчинять нового злочину. Згідно з частиною 3 статті 90 КК України, якщо особу було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється з дня дострокового звільнення її від відбування покарання (основного та додаткового)

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляцінного суду м. Києва розглянула 23 вересня 2009 року у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляційною скаргою засудженого гр-на 3. на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 7 липня 2009 року.

  Цим вироком засуджено гр-на 3., 14 травня 1978 року народження, уродженця с. Лука Таращанського району Київської області, громадянина України, який проживав за адресою *, несудимого в силу статті 89 Кримінального кодексу (КК) України, за частиною 3 статті 185 КК України на чотири роки позбавлення волі.

  Постановлено стягнути з гр-на 3. на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві 973 грн 54 коп. витрат за проведення судово-дактилоскопічних експертиз.

  Вироком гр-на 3. визнано винним у таких злочинах.

  2 квітня 2009 року, близько 12 год., гр-н 3.

, перебуваючи за місцем свого проживання в квартирі за адресою *, з метою повторного таємного викрадення чужого майна, шляхом зламу навісного замка дверей однієї з кімнат, яку наймає гр-ка П.

, скориставшись відсутністю наймача кімнати, проник у житло — дану кімнату, звідки повторно таємно викрав майно гр-ки П., а саме: телевізор марки «Панасонік ТС21РХ10ТS» вартістю 1 500 грн.

  4 квітня 2009 року, в нічний час, гр-н 3., перебуваючи у тій же квартирі, з метою повторного таємного викрадення чужого майна, знову проник у житло — в кімнату, яку наймає гр-ка П., звідки повторно таємно викрав майно гр-ки П.

, а саме: мобільний телефон марки «Самсунг Е-790» зі встановленою флеш-картою пам'яті «Сан диск», загальною вартістю 1 200 грн.

, з «сім-карткою» оператора мобільного зв'язку «Лайф», яка для потерпілої матеріальної цінності не являє, на рахунку якої були гроші в сумі 10 грн, а всього майна загальною вартістю 1 210 грн.

  В апеляційній скарзі засуджений гр-н 3. просить визнати вирок незаконним і скасувати його, оскільки, на його думку, не були достатньо з'ясовані всі обставини справи, не встановлено, з якою метою він опинився у квартирі і в кімнаті потерпілої. Вважає, що апеляційному суду належить постановити новий вирок, яким кваліфікувати його діяння за частиною 1 статті 185 КК України.

  Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який вважав за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а вирок — без зміни, провівши судові дебати, вивчивши справу, обговоривши доводи апеляційної скарги і доповнення до неї, колегія суддів уважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з таких підстав.

  Винність засудженого у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, доведена доказами, дослідженими у судовому засіданні.

  Як убачається з показань засудженого гр-на 3. на досудовому слідстві (в суді, визнавши вину, відмовився давати показання), він визнав себе винним у тому, що двічі, 2 і 4 квітня 2009 року, вкрав майно потерпілої гр-ки П.

(телевізор і мобільний телефон) з проникненням у кімнату, яку вона орендувала для проживання і яка зачинялася навісним замком.

Не заперечував засуджений і того, що 2 квітня 2009 року для проникнення у кімнату з метою крадіжки телевізора, зірвав цей замок за допомогою інструменту, а мобільний телефон вкрав уночі, проникнувши у кімнату, коли потерпіла спала.

  Ці показання засудженого судом правильно покладені в основу вироку, оскільки вони узгоджуються з усіма іншими доказами, здобутими в справі.

  Зокрема, стосовно проникнення гр-на 3. до кімнати гр-ки П. 2 квітня 2009 року шляхом зриву навісного замка на її дверях дали показання сама потерпіла, свідки гр-ка Р. і гр-ка 3. Потерпіла і свідок гр-ка Р. підтвердили також зникнення вночі, 4 квітня 2009 року, коли вони спали, мобільного телефону потерпілої.

  Зрив замка на дверях згаданої кімнати підтверджується і змістом протоколу огляду місця події з доданими фотографіями.

  Отже, за таких доказів, треба дійти висновку про правильність кваліфікації діяння засудженого за частиною 3 статті 185 КК України, адже характер його дій, способи, застосовані для проникнення до кімнати, свідчать про наявність у нього умислу на крадіжку ще до проникнення до орендованого житла потерпілої.

  Таким чином, апеляційна скарга, в якій гр-н 3. висловив прохання про перекваліфікацію його діяння на частину 1 статті 185 КК України, не може бути задоволено.

  Судом першої інстанції справу розглянуто у цій частині повно, всебічно та об'єктивно і обґрунтовано постановлено обвинувальний вирок.

  Покарання гр-ну 3. призначене з дотриманням вимог статті 65 КК України, відповідає вчиненому і його особі.

  Разом із тим, перевіряючи справу у повному обсязі в порядку статті 365 Кримінально-процесуального кодексу (КПК) України, колегія суддів вважає, що вирок підлягає зміні на підставі статті 371 КПК України, у зв'язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону.

  Так, у вступній частині вироку вказано три судимості гр-на 3. у 2003-2004 роках.

  Як видно з вимоги про судимість, копій двох вироків і довідки про звільнення, злочини, за які засуджувався гр-н 3. (частина 1 статті 185, частина 2 статті 309 КК України), класифікуються у статті 12 КК України як злочини середньої тяжкості.

  Відповідно до пункту 7 статті 89 КК України, такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного і додаткового) не вчинять нового злочину.

  Як зазначено у вимозі про судимість, постановою Пісчанського районного суду Вінницької області від 10 лютого 2006 року гр-на 3., на підставі статті 81 КК України, було звільнено 18 лютого 2006 року від відбування покарання за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 24 червня 2004 року, умовно-достроково на один рік вісім місяців тринадцять днів.

  Отже, на момент вчинення гр-ном 3. крадіжок майна 2 і 4 квітня 2009 року його судимості були погашені, адже згідно з частиною 3 статті 90 КК України, як особу було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашеної судимості обчислюється з дня дострокового звільнення її від відбування по рання (основного та додаткового).

  Тому суд незаконно зазначив ці судимості у вступній частині вироку, звідки вони мають бути виключені.

  За таких обставин підлягає виключенню з формулювання обвинувачення у мотивувальній частині вироку кваліфікуюча ознака крадіжки чужого майна «повторність» за епізодом крадіжки майна гр-ки П. 2 квітня 2009 року, посилання призначенні покарання на судимість і рецидив злочину як на обставину, яка обтяжує покарання гр-на 3.

  Керуючись статтями 365, 366 К України, колегія суддів ухвалила:

  — апеляційну скаргу засудженого на 3. залишити без задоволення;

  — вирок Деснянського районного суду м. Києва від 7 липня 2009 року щодо гр-на 3., у порядку статті 365 КПК України, змінити й виключити:

  із вступної частини посилання на судимості гр-на 3.;

  з формулювання обвинувачення у мотивувальній частині — кваліфікуючу ознаку крадіжки чужого майна «повторність» за епізодом крадіжки майна гр-ки П. 2 квітня 2009 року; посилання призначенні покарання на судимість рецидив злочину як на обставину, яка обтяжує покарання гр-на 3.

У решті вирок залишити без зміні

  (Ухвала Апеляційного суду м. Києві 23 вересня 2009 року. Справа № 11а-1681 Головуючий — Боголюбська Л.Б. Суді Британчук В.В., Бовтрук В.М.)

Источник: http://advocat-cons.info/index.php?newsid=5271

Коментар до статті 89. Строки погашення судимості

Судимість по статті 185

Такими, що не мають судимості, визнаються:

1) особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;

2) жінки, засуджені відповідно до статті 79 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо після закінчення цього строку не буде прийняте рішення про направлення для відбування покарання, призначеного вироком суду. Якщо засуджена не була звільнена від додаткового покарання і його строк перевищує тривалість іспитового строку, то жінка визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;

3) особи, засуджені до позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю після виконання цього покарання;

4) особи, які відбули покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців або тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців чи достроково звільнені від цих покарань, а також військовослужбовці, які відбули покарання на гауптвахті замість арешту;

5) особи, засуджені до штрафу, громадських робіт, виправних робіт або арешту, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

6) особи, засуджені до обмеження волі, а також засуджені за злочин невеликої тяжкості до позбавлення волі, якщо вони протягом двох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

7) особи, засуджені до позбавлення; волі за злочин середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

8) особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

9) особи, засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.

1. Судимість має строковий характер. Закон визначає, коли вона виникає (з дня набрання законної сили обвинувальним вироком), та встановлює підстави й припинення.

Такими підставами є погашення судимості та її зняття.

Як погашення, так і зняття судимості пов'язані зі спливом певних термінів, протягом яких особа повинна перетерпіти негативні наслідки та своєю поведінкою довести остаточне виправлення.

2. Припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала.

Вона не зобов'язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у т.ч.

і при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим.

3. Погашення судимості є типовим і найбільш поширеним способом її припинення. При цьому особа втрачає статус судимого без будь-яких своїх додаткових зусиль, без прийняття спеціального рішення з цього приводу державним органом. Автоматичне погашення судимості випливає безпосередньо із КК.

4.

Для того щоб судимість виявилася погашеною, необхідним є дотримання встановлених в КК умов, які диференційовані з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, виду призначеного покарання, застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням. Однак неодмінно вимагається, щоб з моменту набуття чинності обвинувальним вироком, яким засудженому призначене покарання, пройшов певний строк.

При засудженні зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (ст. ст. 75, 79) судимість погашається одразу ж після успішного спливу іспитового строку.

Випробування вважається успішно подоланим, а судимість погашеною, якщо протягом встановленого судом строку: 1) особою не вчинено нового злочину; 2} рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не скасоване з інших підстав, передбачених законом (ч. 2 ст. 75, ч. 5 ст. 79).

Якщо таким засудженим було призначене додаткове покарання, а його строк перевищує іспитовий строк, то судимість погашається після відбуття цього додаткового покарання.

Щодо ряду категорій засуджених судимість погашається одразу ж після відбування покарання, причому незалежно від тривалості такого покарання. До них належать особи, яга відбули покарання у виді:

з) позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною ді-

яльністю; б) службового обмеження для військовослужбовців; в) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; г) тримання на гауптвахті замість арешту (для військовослужбовців).

У всіх інших випадках (п. п.5-9 ст. 89) умовами погашення судимості є: 1) відбування особою основного і додаткового покарання;

2) сплив строку погашення судимості, визначеного ст. 89. Такий строк становить від одного до восьми років і залежить від виду покарання, його тривалості, ступеня тяжкості злочину, за який засуджено особу;

3) не вчинення особою протягом цього строку нового злочину.

КПК(ст.414).

Источник: http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/kodeks/024/087.php

Крадіжка — найпоширеніший злочин

Судимість по статті 185

27 червня 2018, 11:05

Згідно з офіційною статистикою крадіжка є найбільш поширеним злочином в Україні.

     Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і нiхто не може бути протиправно позбавлений права власностi.  Право приватної власностi є непорушним, і хоч закони писані для всіх   та не всі їх дотримуються.  

            Що таке крадіжка з точки зору права?  В Кримінальному кодексі України, а саме в  статті 185 зазначено, що крадіжка –  це таємне викрадення чужого майна.            

За крадіжку  передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність.

            Так відповідно до ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення  за дрібне викрадення чужого майна накладається  штраф в сумі  від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.

Якщо ж правопорушення вчинено повторно протягом року, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, –  штраф від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.

Слід зауважити, що викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Якщо ж викрадення  перевищує  0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, то настає кримінальна відповідальність. 

Відповідно до статті 185 КК України частини 1  таємне викрадення чужого майна (крадіжка) карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Частиною 2 передбачено, якщо крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб,- карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Частиною 3 – крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому,- карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років.  За крадіжку у великих розмірах – позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років (ч.4).

  Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою,- карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

        Що провокує людину на крадіжку? Злочинці пояснюють це по різному: важка економічна ситуація в країні, скрутне матеріальне становище, випадок та інше. Чи так це? А може просто немає бажання заробляти чесною працею? 

            За статистичними даними Бершадського районного суду  значна кількість обвинувальних актів  надійшли до суду за ознаками злочину, передбаченого ст..185 КК України,

             Так за 2017 рік  за цією  категорією злочинів     в провадженні суду перебувало 111 справ    відносно 139 осіб.

 Розглянуто 60 кримінальних справ з постановленням вироку відносно 70 осіб, 14 з яких отримали покарання у вигляді позбавлення волі на певні терміни відповідно до важкості скоєного злочину,  26 осіб   будуть змушені сплатити штраф,   14 осіб засуджені до громадських робіт, 16 осіб засуджені до різних строків позбавлення волі та звільнено від покарання з випробуванням.   

      Невтішна статистика і за  січень – травень 2018 року.

      Станом на 1 червня  2018 року судом розглянуто 65  кримінальних проваджень, з них  27 –  по крадіжках, що складає майже 42% від загальної кількості розглянутих справ. Засуджено 34 особи, з них 6 – до позбавлення воліосіб, 15   – до сплати штрафу, 7 – до громадських робіт, 6 – до виправних робіт,

          Ось тільки кілька   прикладів:

         –  в січні 2018 року громадянин Р. проник в житловий  будинок та викрав майно на суму  525 гривень. Сума не така вже й велика, але термін ув’язнення отримав 4 роки, оскільки  скоїв злочин під час іспитового строку , призначеного судом    попереднім вироком;             

          – в лютому 2018 року дві особи проникли  в нежитлове комунальне приміщення, де  за допомогою ручної пилки по металу  зрізали  чотири металеві арматури.

Обом призначено покарання у виді позбавлення волі  строком на два роки  ,та звільнені  від відбування покарання з випробуванням на 1 рік.

Це означає,    якщо на протязі іспитового строку засуджені на шлях виправлення не стануть та вчинять новий злочин, за який передбачено позбавлення волі,   то до покарання за новий злочин буде додано  невідбуте покарання за попередній злочин;

          -в  березні 2018 року громадянин «А» біля Бершадської окружної  лікарні інтенсивного лікування викрав велосипед «Україна», чим завдав потерпілому «Г» матеріальну шкоду на суму 1033 грн., засуджений до сплати штрафу в розмірі 850,00 гривень.

          В одному із сіл громадянин «Р» із продуктового магазину  здійснив крадіжку  алкогольних напоїв  на суму 2595 грн., а з приміщення сільської ради – монітора, 3 флеш накопичувачі, чим завдав шкоду  на суму 1879 грн. і цим самим «заробив» собі термін   4 роки 6 місяців позбавлення волі, враховуючи  попередню судимість.

        Часто злочини скоюються  в стані алкогольного сп’яніння і правопорушник навіть не може пояснити, чому він зважився на крадіжку. Іноді доходить до абсурду.  Так, громадянка N, побачивши в салоні  чужого автомобіля  м’яку іграшку, вирішила її викрасти, в результаті- громадські роботи і  «підмочена» репутація.

        Отож, перш ніж зважитися на подібні вчинки потрібно знати, що будь-яке протиправне діяння не проходить безкарно. Можна відбутися  мінімальним покаранням, а можна і отримати значний термін ув’язнення.

Тетяна Дмитрук,

заступник керівника апарату суду  

Источник: https://bh.vn.court.gov.ua/sud0202/pres-centr/news/513218/

Криминальный мир
Добавить комментарий